Валерий Понепалюк: главный политический флюгер Котовска

11.07.2019 22:20

Валерий Понепалюк: главный политический флюгер Котовска
Дерибанщик и схемщик с большими амбициями – Валерий Понепалюк
Котовский флюгер, одесский схемщик и приспособленец Валерий Понепалюк
Регионал, воюющий с регионалами. Предатель Валерий Понепалюк
Приспособленец и перебежчик Валерий Понепалюк и его попытки стать чиновником

Валерий Васильевич Понепалюк — персона известная в Подольске Одесской области (до недавнего времени — Котовск). Известная не своими заслугами перед Отечеством. О нём с насмешкой говорят, как о феодале местного разлива, причём в доску разорившегося по причине маниакального стремления стать политиком высокого ранга… Давайте посмотрим, что у него из этого вышло.
То, что власть — это деньги, а деньги — это всё, Валерий Понепалюк усвоил давно. В 2004-2005 году он с помпой возглавил котовскую организацию Партии регионов. Офис партии был раскрашен всеми цветами радуги и бросался в глаза издалека, на манер красных революционных штанов образца прошлого столетия. На каждом углу провинциального Котовска велась агитация о силе и мощи регионалов. Но тут что–то пошло не так.
Случилась известная «оранжевая» революция, в результате которой к власти пришли демократические силы. Кум Понепалюка — бывший глава местного отделения СБУ, позже ставший начальником налоговой инспекции, подсобил родичу. Вместе они едут в стольный Киев, чтобы «решить» вопрос. Едут не с пустыми руками. Обратно в Котовск Валерий Васильевич уже вернулся как истинный патриот от «оранжевых» сил. Поменять символику и цвета на бывшем партийном офисе труда не стоило. Утром следующего дня Котовск был в шоке — некогда ретивый регионал Понепалюк уже яростно отстаивал интересы новой власти — партии «Наша Украина». Понятно, народ возмутился.
В первом майдане участвовала семеро котовчан, их возмутило лицемерие новоявленного политического «флюгера». Люди обратились с заявлением к премьер-министру, к министру внутренних дел Юрию Луценко. В заявлении, кроме политических выкрутасов Понепалюка, было рассказано о его так называемой предпринимательской деятельности — неуплате налогов и прочем. Дело странным образом дальше не пошло, хотя областное управление МВД и провело некоторую проверку.
Говорят, что во время проверки в поле зрения правоохранителей попала и супруга Понепалюка Татьяна, она в то время руководила местной швейной фабрикой. На фабрике выпускали подушки и одеяла под торговой маркой «Биллебрек». Так вот, подушки–то выпускались, а зарплату рабочие не получали месяцами. Характерно, что когда правоохранители заинтересовались деятельностью Понепалюков на ниве ПР, то те, невинно глядя в глаза следователей, открестились от регионалов, дескать, знать не знаем, ведать не ведаем.
Однако продолжим о политическом пути афериста. Начал Понепалюк с местных советов, он прошёл в горсовет Котовска рядовым депутатом. Как и ожидалось, легче стали «решаться» вопросы бизнеса. Понятно, что обещанные депутатом райские кущи в деле процветания на тот момент Котовска, а ныне — Подольска тут же увяли, оставшись лишь декларацией на бумаге. Мы задались вопросом: почему при таком раскладе котовчане всё–таки отдавали свои голоса за зарождающегося феодала? Ответ был прозаичен: многие надеялись на то, что богатый человек воровать не будет, а возьмётся работать на громаду. Как бы не так!
Подозревая, что в очередной раз его народ вряд ли изберёт, Понепалюк активизировался. Теперь он влез в политику вместе с супругой. Как упоминалось выше, они возглавили городскую и районную организации партии первого майдана — «Наша Украина». А когда подоспел Майдан-2, то свой политический флюгер развернули в сторону политсилы «Свобода». Но флюгер — он и есть флюгер! Когда рейтинги «Свободы» стали падать, Понепалюки, образно говоря, успели заскочить на ступеньку последнего вагона — они вошли в президентскую партию «Солидарность».
Тут надо сказать, что в «Солидарность» войти им подсобил одиозный одессит-политик. Что там ему посулило семейство Понепалюков остаётся загадкой. Наверное, обещали разбитые дороги пригорода изумрудами выложить…
Всякий знает, что стать видным политиком — дело весьма дорогое. Валерий Васильевич, войдя в раж, по сути, промотал свой бизнес, набрал долгов исключительно для этой цели. А долги его только на выборную кампанию в 2014 году составили более 3 миллионов долларов США.
Но… «подвели» котовчане. На выборах в ВР его легко обошёл известный политик, одессит, экс-регионал Леонид Климов. Это был удар. Но болезнь прогрессировала! Укрепившись духом, Понепалюк решил замахнуться на булаву городского головы Подольска.
Ещё одна «изюминка» к портрету нашего героя. Точнее, к методам воздействия его клана на политических оппонентов. Во время баллотирования в Верховную Раду Украины Котовск потрясла очередная демонстрация произвола со стороны Понепалюка: воскресным октябрьским утром был жестоко избит местный активист Андрей Еланский. Со слов пострадавшего главным «корректировщиком» избиения стала супруга Валерия Васильевича. Да–да, та, которая ныне в заместителях городского головы Подольска. Мотивация акта насилия до умиления простодушна: мол, активист в своём авто хранил агитационные плакаты соперника Понепалюка по выборам некоего Михаила Поживанова, а это, сами понимаете — почти преступление. Известие, к слову, облетело всю область…
Но вернёмся к выборам мэра. Надо сказать, что отношения с действующим мэром Подольска–Котовска Анатолием Ивановым у нашего фигуранта сложились, в принципе, нормальные. Ибо при ненормальных отношениях вряд ли удалось бы Валерию Васильевичу так ловко увеличивать свои доходы, читай собственность. То бишь бизнес (о нём мы ещё поговорим отдельной строкой).
Ничтоже сумняшеся, Понепалюк избрал мало оригинальный способ борьбы за кресло мэра: при помощи доверенных лиц и бойких журналюг он устроил против действующего городского головы Анатолия Иванова битву так называемых «компроматов». Другими словами, повёл информационную войну. По тихому городу активно начали распространяться листовки откровенно грязного содержания, цель которых — «опустить» Иванова как можно ниже в глазах общественности и простых горожан. Все грехи, недостатки и недоимки по городу щедро лились на голову мэра. Причём в эпитетах авторы листовок не стеснялись.
Кстати, любопытный факт. Обвиняя своего оппонента в дерибане коммунальной собственности и коррупции, Понепалюк, сам того не ведая, все рикошеты направил на свою, не очень умную голову! Ведь только малолетний котовчанин–подольчанин не знал, ценой чего и как достались Валерию Васильевичу все «ништяки», коими он обладал! Разумеется, с доброго согласия, в том числе, и мэра Иванова.
Именно это обстоятельство и сыграло злую шутку с феодалом местного разлива. На выборах городского головы он потерпел сокрушительное поражение, но успел пройти в городской совет.
И тут случился поистине парадокс. Казалось бы, обиженный Иванов, став мэром, должен, как говорится, «по стенке размазать» своего неприличного оппонента. Ан нет! Через не столь большой промежуток времени Иванов назначает своим замом… жену Валерия Васильевича — Татьяну. Говорят, что между сторонами состоялся деловой разговор, вследствие которого было принято решение о параллелях власти.
Что имеем в итоге… В итоге Понепалюк — депутат подольского горсовета, глава местной организации БПП «Солидарность», его супруга — заместитель мэра плюс — лидер районной организации «Солидарность». Другими словами, ключевые подступы для решения, в том числе и вопросов бизнеса, сконцентрированы в руках клана Понепалюков.
В городе говорят о том, что Понепалюки — политические перевёртыши, хапуги, для которых, прежде всего, — нажива и власть.

Хто Такий Валерій Понепалюк Та З Чим Його Їдять?

Понепалюк Валерій Васильович, 27.03.1959 р.н., уродженець с. Кремінці Надворнянського району Івано-Франківської області, мешканець м. Котовськ.
На виборах у Верховну Раду 2014 року приховав відомості, що був судимий в 1983 році (крадіжка, здійснена групою осіб; крадіжка паспорту). В 1990-тих роках в кримінальних колах був відомий як «Вака».
На момент виборів керував 5 сільськогосподарськими підприємствами, відносно діяльності яких є суперечливі відомості, зокрема, примусова передача їм земельних паїв для обробки, розорювання земель запасу, що використовувались в якості пасовиськ. Незважаючи на наявність сільськогосподарського бізнесу, власної АЗС та мережі місцевих магазинів, Понепалюк мав непогашений кредит в Укрсоцбанку у сумі близько 100 млн. грн., у зв’язку з чим в 2017 році виконавчою службою здійснено арешт 31 одиниці сільгосптехніки, що за ним рахувалась.
Політичну кар’єру Понепалюк розпочав в 2005 році, очоливши місцеву організацію партії «Наша Україна», обирався депутатом міської ради в Подольську. В 2014 році змінив партійність на БПП, а під час передвиборчої кампанії за Понепалюка агітував особисто Олексій Гончаренко, який на той момент був не тільки головою обласного штабу БПП, але й головою Одеської обласної ради. Також Понепалюк використовував технічних кандидатів для відтягування голосів від Клімова (в т.ч. з таким же прізвищем). Поразка Понепалюка була обумовлена не лише намаганням скрити судимість, але й відсутністю його підтримки за межами Подольського району.
В 2015 році Понепалюк балотувався на пост Подольського міського голови, але зазнав поразки, отримавши вдвічі менше голосів, ніж переможець. В той же час, після виборів, дружина Понепалюка була призначена 1-м заступником мера.
За непідтвердженими даними, станом на 2017 рік з метою збереження частини активів від вилучення банком Понепалюк розлучився з дружиною та виїхав в іншу область.

Вице-мэром Котовска стала жена конкурента городского головы

Вице-мэром Котовска стала жена конкурента городского головыКандидатуру Татьяны Понепалюк в качестве своего заместителя предложил мэр Котовска Анатолий Иванов
Вице-мэром Котовска по гуманитарным вопросам стала представитель Блока Петра Порошенко, депутат райсовета Татьяна Понепалюк.
Такое решение приняли депутаты Котовского городского совета.
В тему Большинство депутатов Котовского горсовета — предприниматели и директоры
Кандидатуру Татьяны Понепалюк в качестве своего заместителя предложил мэр Котовска Анатолий Иванов.
Мужем Татьяны Понепалюк является экс-кандидат в мэры Котовска Валерий Понепалюк, который на прошлых выборах был главным конкурентом Иванова.

Місцеві "князьки" допилюють Котовськ

У місті Котовську Одеської області склалася непроста ситуація щодо закриття туберкульозного відділення міської лікарні. З чим насправді пов’язано рішення про закриття відділення, і для яких потреб буде використовуватися корпус, що звільнився - велике питання. За словами головного лікаря Котовської міської лікарні А. Жуковського, те що відбувається обумовлено реорганізацією, яка стартувала 10 січня поточного року.
В результаті скорочується фінансування і територія обслуговування лікарні. Тепер лікарня обслуговуватиме тільки жителів міста, а не всього району. Також реорганізація спричинила значне скорочення персоналу. У той же час, варто відзначити, що автором проекту даного рішення виступив сам А. Жуковський.
Таке рішення виконкому не схвалюють голови сільрад і персонал туберкульозного відділення. На їхню думку, це призведе до зростання захворюваності в місті і районі.
Напередодні прийняття рішення про реорганізацію, голова Котовської райради В. Синько обіцяв, що район знайде кошти для співфінансування туберкульозного відділення, так як там лікуються жителі Котовського району. Тут треба наголосити на тому, що в Котовському туберкульозному відділенні є рентген кабінет і спеціальна лабораторія з дорогим обладнанням, наданим ООН. Таких лабораторій всього три в Одеській області. Однак, озвучені аргументи не вплинули на прийняття рішення. І всі ці події відбуваються на тлі того, що рівень захворюваності на туберкульоз в Одеському регіоні в 1,7 разів вище середнього по Україні.
Багато питань у журналістів викликав і сам процес прийняття рішення про скорочення відділення. В листопаді 2015 року виконком міськради це вирішив за кілька годин до того, як депутати нового скликання приступили до своїх обов’язків, і відбулася перша сесія. За словами очевидців, це питання депутатами міськради не розглядалося.
Тобто на засіданні виконкому в екстреному порядку було розглянуто проект рішення міськради і прийнято рішення, чого робити в виконкомі не мали права. Варто зазначити, що виконавчий комітет складається з 14 осіб, серед яких міський голова Анатолій Іванов, заступник міського голови з соціальних питань Тетяна Понепалюк і згадуваний вище головлікар міської лікарні Олександр Жуковський.
Закономірно виникає питання про те, чому новообрані депутати, представники різних політичних сил, в тому числі партія "БПП «Солідарність», «Батьківщина» та ін., не відреагували належним чином на те, що відбувається. Адже ситуація навколо закриття туберкульозного відділення напружена вже більше півроку і супроводжувалася, серед іншого, голодуванням пацієнтів, а також є порушення процедури.
Незважаючи на те, що серед депутатів котовскої міськради не знайшлося народних обранців готових втрутитися в ситуацію і взяти на себе відповідальність за те, що відбувається, громадськість не залишається байдужою до цієї гострої проблеми. На початку 2016 року в Генеральну прокуратуру України звернувся із заявою громадський діяч, журналіст А. Тіора щодо незаконного закриття туберкульозного відділення Котовської міської лікарні. На його думку, мер Котовська побоявся винести питання про ліквідацію туберкульозного відділення на голосування і, тому, рішення сесії фактично не було. Незважаючи на те, що фізично відділення закрите, юридично диспансер відділення є чинним. За словами А. Тіори, дані про епідемію туберкульозу та кількість померлих від цієї хвороби людей в Котовську замовчуються. Наразі процедурою скорочення відділень Котовської міської лікарні займаються правоохоронні органи.
Такі справи відбуваються в одному з найбільших міст Одещини. Останніми роками він славився значно кількістю розслідувань та судових розглядів за участю керівних осіб.
Так, заступник котовського міського голови, Тетяна Понепалюк наполегливо виборює свое право на двоповерхову адміністративну будівлю площею 181,9 кв. м. розташовану в місті.
За позовом Т. Понепалюк суд визнає недійсними ряд правочинів здійснених, уявіть собі, в 1995-1998 рр. Зокрема, договір купівлі-продажу державного майна, однією з сторін в якому виступає представництво Фонду державного майна України у м. Котовську. Також суд скасував реєстрацію об’єкту нерухомості адміністративного приміщення здійснену в 1998 році, визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності від 1996 року на згаданий об’єкт та передав його на користь Понепалюк Тетяни Степанівни. Суть справи виглядає таким чином. 04.10.1994 року між Комітетом з комунальної власності і приватизації держмайна Котовської міської ради народних депутатів та ТОВ «Янтарь ЛТД» був укладений договір оренди майна, а саме нежилого приміщення (колишнього комбінату громадського харчування) загальною площею 181,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 82. В 1995 році наказом Представництва Фонда державного майна України в м. Котовську вирішено укласти договір купівлі-продажу з ТОВ «Янтарь ЛТД» щодо державного майна, яке підлягає викупу, а саме щодо зазначеного вище обʼєкта. В 1996 році відбулась передача Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську будівлі колишнього комбінату громадського харчування (двоповерховий будинок) ТОВ «Янтарь-ЛТД», про що між сторонами було підписано акт передачі державного майна приміщення колишнього комбінату громадського харчування розташованого за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 82. Також, відповідно до рішення виконавчого комітету Котовської міської Ради народних депутатів, у зв’язку з продажем частини приміщень колишнього комбінату громадського харчування ТОВ «Янтарь-ЛТД» по вул. 50 років Жовтня, 82, останньому було надано в постійне користування земельну ділянку площею 126 кв. м. по пров. Вокзальному, на якій і розміщується адміністративна будівля.
Таким чином, за період листопад 1995 року – листопад 1996 року приміщення колишнього комбінату громадського харчування, яке являє собою двоповерховий адміністративний будинок загальною площею 181,9 кв. м в порядку приватизації було викуплено у власність ТОВ «Янтарь-ЛТД».
Наприкінці 1996 року, у зв’язку із збитковістю підприємства, зборами засновників ТОВ «Янтарь ЛТД» було прийнято рішення про його ліквідацію та передачу двоповерхової будівлі колишнього комбінату громадського харчування у власність засновнику Олейніченку П.М.
В подальшому, Олейніченком П.М. відповідно до закону було оформлене право власності на вказану будівлю.
У 2002 році Олейніченко П.М. продав будівлю Котовській районній державній лікарні ветеринарної медицини, про укладений договір купівлі-продажу адміністративної будівлі від 05.11.2002 р. де вказано, що Олейніченко П.М. (Продавець) продав, а Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини (Покупець) купив кам’яну адміністративну будівлю загальною площею 181,9 кв. м., зазначену в схематичному плані під літ. «Т», яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Котовськ, пров. Вокзальний, 2 на земельній ділянці площею 126 кв. м.
Отже, виникає запитання до чого тут претензії пані Тетяни Понепалюк на будівлю, адже очевидно, вона ніколи не належала Понепалюк Т.С. та не використовувалась нею.
Т. Понепалюк заявляє, що вона в 1996 році будучи СПД, придбала майно Торгово-виробничого об’єднання «Україна» на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації. А саме нею було придбано майновий комплекс приміщень, за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 82.
Проте, на момент викупу СПД Понепалюк Т.С. майна ТВО «Україна», спірна адміністративна будівля, що належить Котовській ветлікарні, уже не входила до його складу. Крім того, з огляду на ряд обставин, зокрема пропуск строків позовної давності, Т. Понепалюк було відомо, що спірна будівля ніколи їй не належала, з моменту придбання нею майна ТВО «Україна», а не з моменту надуманих нею обставин та дат. Також відомо, що вона ніколи не являлась користувачем адміністративної будівлі про провулку Вокзальному.
Як зазначают представники Котовської ветлікарні, яка стала відповідачем по цій справі, Тетяною Понепалюк навмисне не залучено до матеріалів справи документи, що мають значення для справедливого вирішення спору, а судом незаконно та необґрунтовано не витребувано їх копії та не надано їм належної оцінки.
На жаль, спостерігаючи за довгим судовим процесом, можна констатувати, що суд діяв виключно в інтересах Т. Понепалюк. А отже, такий упереджений, несправедливий розгляд справи призвів до загрози державної установи прав на приміщення, придбаного за державні кошти.
Взагалі, прізвище Понепалюків в місті Котовськ стало знайомим кожному задовго до того, як один з представників цього сімейства нарешті прорвався до влади. Глава родини, Валерій Понепалюк, досить великий землевласник, що маэ за спиною судимість. Крім аграрного бізнесу, у нього у власності колишній автобусний завод в Котовську, перепрофільований під ремонтну базу комбайнів. У його дружини, Тетяни Понепалюк, теж немаленький бізнес за мірками Котовська, зокрема франшиза і ряд торгових і розважальних об’єктів в місті. Також родина володіє декількома АЗС, якими управляє син Понепалюков.
І ось на останніх виборах подружжя зайшло до міськради. Валерій Понепалюк, очолює одну з найбільших фракцій в міськраді БПП «Солідарність». Тетяна Понепалюк, отримала посаду віце-мера. Крім того, на посаді глави одного з департаментів в райадміністрації працює невістка сімейної пари. Отже, створені всі умови для реалізації особистих амбіцій і лобізму в їх інтересах. Чи може бути інакше, коли родина так чудово почувала себе за часів Януковича і не уявляє, як можна бути бізнесменами і не користуватися адмінресурсом для власного збагачення.
То ж, ніякого подиву не викликає той факт, що родина Понепалюків і не збиралася кидати бізнес перебуваючи при владі. Більше того, останнім часом котовські бізнесмени все частіше висловлюють невдоволення тим, що в місті закриті всі можливості для зростання бізнесу. Адже навіщо допускати конкурентів, маючи можливість перекрити їм кисень.
Ще один маленький нюанс до портрету. У виборчих документах які родина подавала до ЦВК зазначено, що вони мешкають за адресою: Котовськ, вулиця Карла Маркса, 6. Проте екскурсія за цією адресою відкрила погляду скромненький малесенький одноповерховий будиночок, біля якого навряд ввечері паркують свої коштовні авто подружжя. Тим більше, майже кожен другий котовчанин знає та з задоволенням покаже де насправді мешкають Тетяна та Валерій Понепалюк.
От тут нарешті будівля відповідна місцевим олігархам - розкішний трьохповерховий дім із сучасним ремонтом та ландшафтним дизайном у дворі, побудований на території колишнього Общепіту, у дворі за розважальними закладами, що належать Тетяні Понепалюк.
Чи в курсі фіскальна служба про наявність в подружжя будівлі, що є самобудом, і відповідно не введена в експлуатацію? Мабуть треба спитати...